УСПІШНІСТЬ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВИХ ПОЛІТИК ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ТА ІРЛАНДІЇ І ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКИ ЦИХ КРАЇН

1. Теорія та практика доводять, що процеси глобалізації справляють суттєвий вплив на систему оподаткування держави та податкову політику.

У сучасному світі лише та держава, яка зможе сформувати та реалізовувати несуперечливу, прозору та конкурентну (привабливу для економічних агентів) податкову політику, отримати вигоди та переваги від зростання масштабів глобалізації.

Враховуючи вищевказані тенденції на наш погляд Україна повинна мати свою власну податкову модель, що буде цікава як для власних підприємців, так і для іноземних інвесторів.

Щодо запропонованою на минулому тижні моделі: всі ставки по 20% – важко сказати чи це збалансує бюджет держави та дасть поштовх до розвитку бізнесу та залучення інвесторів, тому що інші країни не стоять на місці і активно прогумовують та пропонують механізми залучення інвесторів в свої країни.

2. Зокрема, варто звернути увагу на проект бюджету, що наданий 8 липня 2015 року Парламенту Великобританії, що пропонує ряд змін в податкове законодавство Великобританії, в тому числі, зниження ставки корпоративного податку на прибуток з сьогоднішніх 20% до 19% в 2017 році, та до 18% в 2020 році з метою подальшого підвищення конкурентоздатності даної юрисдикції з точки зору відкритості для бізнесу. Варто зазначити, що протягом останніх років Великобританія поступово знижує ставку податку на прибуток підприємств, тому що наприклад, в 2010 році така ставка становила 28%.

Крім того, планується деяке підвищення рівня, починаючи з якого доходи фізичних осіб підлягатимуть оподаткуванню по підвищеній ставці 40%. На 2015-2016 роки такий поріг складає £42,385, тоді як в 2016-2017 роках він буде становити £43,000.

Зміниться податковий режим для фізичних осіб, які фактично проживають в Великобританії, але зберігають постійне місце проживання в іншій країні. Діючі правила дозволяють таким особам платити податок із своїх закордонних доходів тільки якщо вони переводять такі доходи в Великобританію. Однак, з квітня 2017 року, кожний, хто був резидентом Великобританії протягом 15 останніх з 20 років, буде рахуватись доміцильованим в UK для податкових цілей (тобто сплачувати податки із всіх доходів, отриманих як у Великобританії, так і за її межами).

Також буде приділена увага діям з протидії від уникнення оподаткування та агресивному податковому плануванню – в першу чергу зі сторони крупного бізнесу та заможних фізичних осіб. Планується введення нових штрафів та публікація прізвищ осіб, що неодноразово застосовували схеми уникнення від сплати податків.

3. Для України, можливо, можна взяти до уваги ірландський шлях реформ: як одна з найбідніших країн Європи, зробила неймовірний економічний прорив, обігнавши за рівнем доходів громадян свою колишню метрополію і давнього опонента – Великобританію.

У 1973 році, під час вступу до Євросоюзу, Ірландія була однією з найбідніших країн Західної Європи, яка до того ж сильно залежала від своєї метрополії – Сполученого Королівства. Незважаючи на те, що до 1970-го пройшло понад півстоліття з моменту здобуття Ірландією незалежності, 90% її експорту було міцно прив’язане до Великобританії. Ірландців переконували, що вони здатні тільки виробляти аграрну продукцію і продавати її лише на своїх історичних ринках.
Незважаючи на всі зусилля Дубліна вирватися з полону злиднів, сусідні країни зневажливо називали Ірландію “хворою людиною Європи”. 20 років кельти намагалися зломити неприємний для себе тренд зубожіння. У 1988 році один з номерів британського журналу The Economist був присвячений тяжкому становищу Ірландії. Тоді на обкладинці видання з’явилася фотографія жебрака на бруківці в Дубліні. Заголовок був такий: Найбідніший серед багатих.

Через дев’ять років той же журнал знову присвятив обкладинку Ірландії. Але на ній був уже другий заголовок – Кельтський тигр: яскраве світло Європи. Що ж трапилося за цей малий часовий проміжок? Ірландія знайшла протиотруту розрусі. За одне покоління вона перетворила свій глухий острів в процвітаючий край.

Основи для економічного процвітання були закладені ще в 1960-х. Тоді Ірландія приступила до реформи системи освіти. З 1966 року середня освіта стала обов’язковою і безкоштовною. В країні почали з’являтися висококваліфіковані кадри. Сталося це, правда, не з волі випадку, а з ініціативи уряду, який щорічно, навіть у важкі часи, збільшував фінансування профтехосвіти. В результаті цього мозкового штурму інтелектуальний потенціал країни зріс у рази. Якщо в середині 1960-х коледжі відвідували менше 20 тис. студентів, то до кінця 1990-х ця цифра досягла 120 тис. До того ж $ 60 млрд субсидій ЄС, які отримала Ірландія, були переважно витрачені на реформу освіти.
Особлива увага приділялася впровадженню комп’ютерних технологій у процес викладання. Уряд створив мережу технічних коледжів. Ірландське освіта з її орієнтацією на розвиток промисловості та інформаційних технологій відповідало запитам сучасної економіки.

Ще частина європейських грантів пішла на будівництво доріг, мостів, реконструкцію портів. Таким чином, Ірландія підготувала себе до прийому інвесторів та зростання рівня життя населення. Але ці очікування були передчасні. Молодь, навіть з дуже хорошою освітою, була змушена йти на біржу праці. В кінці 1980-х безробіття в Ірландії досягло свого апогею – 17%
В кінці 1970-х Ірландія болісно відреагувала на світову паливну кризу. Щоб врятувати старезну національну економіку, уряд гарячково підвищував податки. Планка податі вперлася в позначку 80%. Посилення фіскального тиску виявилося марним. До 1985 року уряд знизилв податкову планку до 65%. Ніякого ефекту.

У 1996 році керівництво країни приймає сміливе рішення: поступово знизити базову ставку податку на прибуток корпорацій з 40% до 12,5%. Базову ставку прибуткового податку уряд зменшує з 42% до 22% і паралельно оголошує податкову амністію. В результаті рівень оподаткування в Ірландії виявився на 20-30% нижче, ніж в середньому по Європі (деякі експерти навіть почали вимагати причислення Ірландії до так званих цивілізованих офшорів – зон, які надають значні податкові пільги, однак фірмам необхідно реєструватися і їх фінансова діяльність контролюється владою). Всі процедури для започаткування бізнесу також максимально спростили.
Для залучення іноземних інвестицій в країні було утворено Агентство по індустріальному розвитку, що надає гранти та фінансові пільги компаніям, які розвивають бізнес. Крім того, уряд створив в країні вільні економічні зони. Для виробників тут були передбачені фіскальні пільги. Податок на прибуток у цих привілейованих промислових зонах був встановлений на рівні 10% (в Україні – 23%).

Іноземний бізнес відреагував миттєво. Транснаціональні корпорації зрозуміли, що в цій холодній країні створені тепличні умови для підприємництва. Гроші хлинули на Смарагдовий острів.

В першу чергу сюди кинулися американські фармацевтичні та IT-гіганти. Для США, які стали світовим лідером в цих галузях економіки, Ірландія стала ідеальним плацдармом для розширення бізнесу в Європу. Крім низьких податків, американців тут чекала кваліфікована і відносно недорога робоча сила (ірландському фахівцеві можна було платити вдвічі менше, ніж британському).
Вільне володіння англійською мовою, а також географічна близькість до грошових ринків, на кшталт Великобританії і ЄС, також зіграли свою роль.

В підсумку, лише біля міжнародного аеропорту Шеннон, де знаходиться одна з вільних економічних зон, пустили коріння близько 300 промпідприємств, що випускають експортну продукцію. Microsoft, Dell, Intel, Pfizer, Google, Yahoo, eBay, Amazon та інші гіганти запустили в Ірландії виробництво, відкрили представництва та сервісні центри, підвищили кваліфікацію персоналу і влили в економіку країни десятки мільярдів доларів.

Налагодити випуск товарів в Ірландії було зручніше і простіше, ніж експортувати їх з США. Тепер на острові є представництва дев’яти з десяти найбільших світових фармацевтичних компаній, а кожен третій продаваний в Європі ПК – ірландської збірки.

Наплив іноземного капіталу призвів до розвитку фінансового сектора країни – в Ірландії відкрили свої представництва більш 400 провідних світових банків і фінансових компаній.
В результаті вже до 1997 року на частку фірм, що належали іноземним власникам, доводилося до 30% ВВП і майже 40% від обсягу експорту. До 2000 року обсяг ВВП на душу населення в Ірландії (по паритету купівельної спроможності) склав 25 тис. доларів на рік. За цим показником вона обігнала Великобританію (22 тис. Доларів) і Німеччину (23,5 тис.).

Цілеспрямована політика уряду з розвитку бізнесу та приватизація в телекомунікаційному і банківському секторах позитивно позначилися на обсязі інвестицій. В середині 1990-х обсяг прямих іноземних інвестицій переважно в технологічний сектор був відносно низьким – $ 3 млрд на рік. Але вже в 2000-х ця цифра підскочила до $ 20 млрд. Продуктивність нової економіки нарешті оцінили на ринках ЄС. Товари Made in Ireland стали затребувані не тільки на ринках Британії, але й в усьому світі.
Тому прикладів побудови успішних країн є досить багато – головне уряду запропонувати конкурентоздатну модель розвитку економіки , враховувати цікаву податкову модель для бізнесу та дотримуватись законності в підходах до всіх без виключення підприємств.