ПОЗИТИВНІ СИГНАЛИ ДЛЯ БІЗНЕСУ ВІД НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Національний банк України продовжує давати позитивні сигнали для бізнесу і, зокрема, протягом останнього тижня прийняв ще одне позитивне рішення в цьому напрямку.  Так, починаючи з 19 серпня 2016 року від резидентів України НЕ ВИМАГАЄТЬСЯ надання актів цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків для оплати імпорту послуг.

Відповідні зміни запроваджено Постановою Правління Національного банку України від 18.08.2016 року № 372 “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів НБУ”.

Хочемо нагадати, що до цього моменту діяла вимога, згідно з якою резиденту для розрахунків за послуги (а також роботи, права інтелектуальної власності), придбані у нерезидента на суму понад EUR 50 тис., необхідно було отримати акт цінової експертизи Держзовнішінформу. Акт мав засвідчити відповідність контрактних цін на послуги кон’юнктурі ринку.

Антимонопольний комітет України на початку серпня за підсумками річного дослідження Держзовнішінформу заявив, що це підприємство фактично має ознаки монопольного становища в сегменті цінової експертизи через преференції, надані постановою НБУ від 30 грудня 2003 року (№597) про транскордонні валютні перекази.  Антимонопольне відомство запропонувало НБУ привести положення постанови №597 у відповідність до вимог законодавства про захист економічної конкуренції що і було прийнято до увагу.

Іншою своєю постановою Правління НБУ від 15.08.2016 року № 369 було затверджено Положення про порядок здійснення банками аналізу та перевірки документів (інформації) про фінансові операції та їх учасників, яке набирає чинності 01.09.2016 року:   http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0369500-16

Відповідно до цього Положення, банк зобов’язаний забезпечити всебічний аналіз і перевірку документів (інформації) про фінансові операції (які здійснюються та/або які клієнт має намір здійснити) клієнтів банку та відомостей про їх учасників, котрі є підставою для:

–  купівлі іноземної валюти з метою перерахування за межі України;

–  перерахування іноземної валюти за межі України;

– перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в банках;

– перерахування коштів на користь нерезидентів через філії банків, відкриті на території інших держав;

– надання згоди на обслуговування операцій за договором (у т.ч. у разі внесення змін у договір), що передбачає виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті;

– зарахування коштів у гривнях й іноземній валюті на інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам у банках України, як повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні тощо.

Аналізу підлягають документи, на підставі яких має здійснюватися відповідна фінансова операція, інформація про клієнта і його діяльність, інша інформація щодо учасників фінансової операції та їх діяльності.

Особливо рекомендуємо звернути увагу на цю Постанову тим компаніям, які активно проводять експортно-імпортні операції , тому що банк за результатами здійсненого аналізу документів у разі наявності індикаторів ризикової фінансової операції (з урахуванням відомостей, що містяться в отриманих банком додаткових документах) до проведення фінансової операції (наміру здійснення фінансової операції) має скласти обгрунтований висновок, який може складатись за кожним зовнішньоекономічним контрактом за умови здійснення аналізу щодо кожної фінансової операції з урахуванням наявності / відсутності змін, які відбуваються під час проведення розрахунків. 

Висновок про недостатність фінансової можливості проводити (ініціювати проведення) фінансову(ої) операцію(ї) на відповідну суму; відсутність економічної доцільності (сенсу) фінансової операції та/або наявність ознак(и) здійснення банком ризикової діяльності; наявність підозри; наявність підстав уважати, що характер або наслідки фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку інтересам вкладників чи інших кредиторів банку є підставою для відмови банком у здійсненні (наміру здійснення) фінансових операцій клієнта.