ЦІКАВІ РОЗ’ЯСНЕННЯ ВІД ДФС ТА МІНФІНУ

В сьогоднішньому випуску наших новин ми проаналізуємо деякі з листів Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України які на наш погляд є цікавими для всіх компаній у зв’язку із веденням господарської діяльності.

1. Щодо використання первинних документів при виконанні договору оренди

Міністерство фінансів України у своєму листі від 30.05.2016 року № 31-11410-09-10/15182 оприлюднило свою позицію щодо отриманого запиту по первинних документах при виконанні договору оренди.

Зокрема, в листі вказано, що «…. Правовідносини щодо нарахування та сплати орендної плати регулюються договором про оренду з урахування норм Цивільного та Господарського кодексів України. Проте для підтвердження господарської операції з надання та отримання послуг з оренди майна протягом звітного періоду договору про оренду недостатньо, тому необхідне складання окремого первинного документа.

Для здійснення орендних платежів, як правило, складається Акт виконаних робіт (послуг), який є підставою для розрахунків, порядок яких визначається договором про оренду, та підписується посадовими особами орендодавця та орендаря. При цьому, якщо умовами договору про оренду встановлено окремий первинний документ, який є підтвердженням для розрахунків з надання послуг (оренди майна), то складається первинний документ, визначений таким договором. Первинний документ про передачу майна в оренду складається після укладання відповідної угоди при фактичній передачі об’єкта оренди від орендодавця до орендаря.

Якщо ж первинний документ підтверджує факт користування об’єктом оренди орендарем протягом певного періоду, то в ньому має зазначатися вартість відповідної послуги (надання майна в оренду) протягом цього періоду. Датою складання такого первинного документа є, відповідно, дата його підписання.

Власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до статті 8 Закону та пункту 2.13 Положення зобов’язаний забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах….»

Тому в котре звертаємо Вашу увагу на правильному оформленні первинних документів і не тільки по операціях послуг з оренди. 

2. Нарахування податкових зобов’язань з ПДВ в разі безоплатного постачання товарів/послуг

В своєму листі від 13.09.2016 року № 19830/6/99-95-42-01-15ДФС України розглянула питання щодо відображення в податковому обліку ПДВ при безоплатному постачанні товарів та послуг:    http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69662.html.

В листі податківці наголошують, що відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Водночас згідно з пп. “г” п. 198.5 ст. 198 Кодексу, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту).

Господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є діяльність особи, пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відповідно до частини другої ст. 17 Господарського кодексу України закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання, повинні передбачати усунення подвійного оподаткування.

Отже, при безоплатному постачанні товарів/послуг в межах господарської діяльності податкові зобов’язання нараховуються відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу та база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу. При цьому податкові зобов’язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу не нараховуються.

3. Зміна реєстрації платника податків і Договору про визнання електронних документів

ДФС України у листі від 07.09.2016 р. № 19336/6/99-99-08-02-01-15:  http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/print-69663.html вказує на спрощення процесу укладання Договорів про визнання електронних документів із територіальними органами ДФС. А саме – платником податків укладається один Договір із територіальним органом ДФС за основним місцем обліку, що надає право подавати податкові документи до будь-якого органу ДФС, у якому такий платник перебуває на обліку.

В своєму листі ДФСУ вказує, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема у разі зміни платником податків місця реєстрації (пункт 4 розділу 6 додатка 1 до Інструкції). У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку Договору платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового Договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами “а” і “б” пункту 49.3 статті 49 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс) (абзац третій пункту 49.4 статті 49 розділу II Кодексу).

Відповідно до статті 63 Кодексу у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку / взяття на облік такого платника податків.

Водночас відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Таким чином, відповідно до пункту 10.13 розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за № 503/25280, юридичні особи – платники податків до закінчення року обліковуються в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що вони є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) – з ознакою того, що вони є платниками податків з наступного року.

4. Сплата ПДФО відокремленими підрозділами

Головне управління ДФС у м. Києві у листі від 06.09.2016 р. № 19848/10/26-15-13-01-12:  http://kyiv.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/69624.html оприлюднило цікаву позицію податківців щодо сплати ПДФО відокремленими підрозділами.

Зокрема, податківці наголошують, що підпунктом 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що поняття “відокремлені підрозділи” для розділу IV ПКУ вживається у значенні, визначеному Господарським кодексом України і згідно з ст. 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, встановленому статутом підприємства або іншими установчими документами. При цьому підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Водночас при створенні підприємством філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів питання про розміщення таких підрозділів підприємства необхідно погоджувати з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Підпунктом 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок на доходи фізичних осіб відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на доходи фізичних осіб на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) у порядку, встановленому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 “Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів” із змінами та доповненнями (далі – Порядок).

Так, пп. 7.1 п. 7 Порядку визначено, якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Враховуючи викладене вище, податок на доходи фізичних осіб підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в тих регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.

Відповідно до пп. “б” п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок № 4).

Окремого порядку подання копій податкового розрахунку за ф. 1ДФ даним Порядком не встановлено.

При цьому, податкова звітність подається платником податку до контролюючих органів згідно з ст. 49 ПКУ.

Пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 2.3 розд. II Порядку № 4 податковий розрахунок подається податковими агентами в один із таких способів:

–        засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо використання електронного цифрового підпису відповідальної особи податкового агента у порядку, визначеному законодавством;

–        на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації;

–        на паперовому носії, якщо кількість рядків у податковому розрахунку не перевищує десяти.

Враховуючи викладене вище, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, то податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу у порядку, встановленому пунктом 49.3 ст. 49 ПКУ.