Аналіз деяких листів Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України

В сьогоднішньому випуску наших новин ми проаналізуємо деякі з листів Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України які на наш погляд є корисними для всіх компаній у зв’язку із веденням господарської діяльності.

1. Про систему моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків.

В листі ДФС України від 09.06.2017 р. №2723/99-99-07-05-01-18 «Про систему моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків» http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove–zakonodavstvo/listi–dps/72419.html фіскали виклали свою позицію щодо ситуації по порядку реєстрації ПН та опису критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення їх реєстрації у ЄРПН.

Лист є досить обширним і всі основні моменти досить чітко викладені в даному документі, тому рекомендуємо з ним ознайомитись для подальшої роботи та розуміння на які моменти фіскальна служба звертає увагу при моніторингу операцій.

2. Зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон

Міністерство фінансів України наказом від 28.07.2017 року внесло зміни до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон.

Серед ключових змін можна відмітити наступні:

1. У разі якщо працівник застосував платіжну картку для проведення розрахунків у безготівковій формі, йому відшкодовується збір за переказ грошових коштів електронними засобами (згідно з правилами платіжної системи) за наявності документального підтвердження його сплати (виписка з карткового рахунка або інший документ на паперовому носії, що підтверджує  суму сплаченого збору).

2. Роздрукований на паперовому носії  електронний посадковий талон, отриманий у разі онлайн-реєстрації на авіарейс, тепер також є підставою для відшкодування витрат у разі використання електронного авіаквитка.

3. Урегульовано питання оплати часу службового відрядження держслужбовців. Цій категорії працівників зарплата за весь період відрядження виплачується відповідно до Закону України «Про державну службу».

4. Направлення у відрядження держслужбовця здійснюється керівником держслужби. А строк відрядження держслужбовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 к.дн., крім випадків, визначених законодавством.

5. У разі втрати, знищення чи зіпсуття посадкового талона пасажира відрядженому працівникові з дозволу керівника (або особи, з якою відрядження було погоджено) можуть бути відшкодовані витрати на придбання електронного авіаквитка за умови надання оригіналу довідки авіаперевізника, якою засвідчено стан замовлення та статус електронного квитка, придбаного для окремого пасажира, факт використання електронного квитка повністю за визначеним маршрутом.

6. У разі здійснення інтернет-замовлення проїзних документів на автобусні пасажирські перевезення підставою для відшкодування витрат на придбання електронного квитка є роздрукований на паперовому носії проїзний документ.  У разі повернення проїзного документа на автобусні пасажирські перевезення до звіту додаються роздруковані на паперовому носії  документи на повернення або лист (акт, довідка) про повернення проїзного документа, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються сума повернених коштів, комісійні та/або інші збори, пов’язані з його поверненням.

7. Уточнено, що фактичний час перебування у відрядженні в разі відрядження з України до іноземних держав визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні (відповідних первинних документів та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні, — відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних  документів,  рахунків на проживання тощо). Це стосується як відрядження до країн із візовим режимом, так і безвізовим.

У разі відсутності первинних або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування працівника у відрядженні, до звіту додаються завірені відділом кадрів або головним бухгалтером ксерокопії сторінок закордонного паспорта чи документа, що його замінює, з прізвищем відрядженого працівника та відмітками прикордонних служб про перетин кордону (за їх наявності) або довідка Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину відрядженим працівником державного кордону України (у якій зазначено пункт пропуску, дата й час перетину кордону, серія, номер, тип та назва паспортного документа).

3. Чи може рахунок-фактура (інвойс) бути первинним документом при оренді майна

В своєму листі від 22.08.2017 р. № 35210-07/23-3364/2658  Міністерство фінансів України озвучив свою позицію відносно того, чи може рахунок-фактура (інвойс) бути первинним документом: http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/treasury/10959-35210.html

Зокрема в листі сказано про наступне:

Правовідносини щодо нарахування та сплати орендної плати регулюються договором про оренду з урахуванням норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Проте для підтвердження господарської операції з надання та отримання послуг з оренди майна протягом звітного періоду договору про оренду недостатньо, тому необхідне складання окремого первинного документа.

Для здійснення орендних платежів зазвичай складається акт наданих послуг, який є підставою для розрахунків, порядок яких визначається договором про оренду, та підписується посадовими особами орендодавця й орендаря. При цьому якщо умовами договору про оренду встановлено окремий первинний документ, який слугує підтвердженням для розрахунків із надання послуг (оренди майна), то складається первинний документ, визначений таким договором. Зокрема оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може слугувати підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з надання послуг (оренди майна) без складання акта наданих послуг лише в разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

4. Нарахування компенсаційних ПДВ – зобов’язань

В індивідуальній податковій консультації від 23.08.2017 р. № 1730/6/99-99-15-03-02-15/ІПК ДФС України ще раз звертає увагу щодо нарахування зобов’язань з ПДВ згідно п.198.5 ПКУ.   

Зокрема, в листі вказано, що компенсаційні податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

• придбаних для використання в неоподатковуваних операціях — на дату їх придбання;
• придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

При цьому Податковим кодексом України не встановлено залежність нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ПКУ в разі використання придбаних товарів/послуг у неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності від факту формування податкового кредиту за операціями з придбання таких товарів/послуг на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних (крім товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року).

Отже, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними після 1 липня 2015 року, призначеними для використання в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку, податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ нараховуються у звітному (податковому) періоді, у якому постачальником таких товарів послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто в тому звітному періоді, у якому в покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) під час їх придбання, до складу податкового кредиту.