ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ В ЧАСТИНІ ПОДАТКОВИХ СПОРІВ

Сьогоднішній випуск ми вирішили присвятити огляду судової практики в частині податкових спорів. Як завжди, ми акцентуємо увагу виключно на рішеннях Вищого адміністративного суду України або рішеннях Верховного суду України, оскільки рішення саме цих інстанцій можуть бути показовими та використовуються в практиці оскарження рішень податкових органів в аналогічних справах.

Аналізуючи судову практику другого півріччя 2016 року ми прийшли до висновку, що суди в спорах, які стосуються добросовісності контрагентів, дослідження їх діяльності та права платника на податковий кредит з ПДВ, отриманий від «спірних» контрагентів, здебільшого приймають рішення на користь платників податків.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

При цьому суди в обов’язковому порядку досліджують первинні документи, якими підтверджуються спірні господарські операції. Та за умови належного підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами суди приймають рішення на користь платника податків.

При цьому суди звертають увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов’язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов’язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов’язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Наприклад,

Ухвала ВАСУ  у справі № К/800/18344/16 від 06.09.2016 р.:

Суть спору: податковим органом було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ  та податку на прибуток у зв’язку з тим, що їх на думку  окремі операції, проведені з визначеним контрагентом, містять ознаки безтоварності, тобто не доведена реальність проведення таких господарських операцій.

Звертаємо увагу, що в даному спорі апеляційний суд прийняв рішення на користь податкового органу та відмови у задоволення позову платнику податків.

Рішення ВАСУ прийняте на користь платника з наступних підстав:

–       Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника;

–       На підставі доказів, що містяться у справі: договори, специфікації, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, локальні кошториси робіт, договірні ціни, розрахунки загальновиробничих витрат до договірних цін, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, погоджені технічні умови до виконання робіт, акти про закінчення виконання монтажних робіт, технічні акти, звіти щодо виконання монтажних робіт, акти приймання обладнання, накази про відрядження робітників на об’єкти для виконання підрядних робіт, посвідчення про відрядження, акти огляду прихованих робіт, виконавчі схеми, листи-погодження замовників робіт щодо залучення позивачем для виконання будівельно-монтажних робіт контрагентів, рекомендаційні листи головного інженера щодо відмінного виконання робіт працівниками, затверджені графіки поставки обладнання, ліцензії, податкова звітність та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

–       На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, тобто мали достатній об’єм правоздатності для укладення спірних угод.

–       Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

–       Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податку у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тобто, як бачимо суд приймав рішення на підставі всебічного вивчення суті господарських операцій та документів, які супроводжували такі господарські операцій. Крім того, ВАСУ звернув увагу на дотримався правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Ухвала ВАСУ у справі  № К/800/1108/16 від 06.09.2016

Суть спору:  податковим органом було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ  та податку на прибуток у зв’язку з тим, що їх на думку  окремі операції, проведені з визначеним контрагентом, містять ознаки безтоварності, тобто не доведена реальність проведення таких господарських операцій.

Рішення ВАСУ прийняте на користь платника з наступних підстав:

–       При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів – ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Нік Нафта» товарів, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведених договорів, також дослідили подальше використання придбаного товару у відповідному податковому періоді, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про реальність їх отримання позивачем від ТОВ «Нафт-Ойл» та ТОВ «Нік Нафта», а також про фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

–       Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

–       Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірок та про неможливість проведення зустрічних звірок спірних суб’єктів господарювання, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Отже, враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погодилася  з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Ухвала ВАСУ у справі № К/800/15060/14 від 23.11.2016 р.

Суть спору: подібна до вищевказаної справи

Рішення ВАСУ прийняте на користь платника з наступних підстав:

–       Господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

–       Як встановлено матеріалами справи, позивачем сформовано витрати та податковий кредит спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків.

–       Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

–       Відомості про контрагента як платника податків не належать до інформації з відкритим доступом та не підлягають розголошенню податковим органом; наведене унеможливлює перевірку платником даних щодо дотримання його контрагентом податкового законодавства та повноти ним відображення здійснених господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи подібні податкові спори можна зробити висновок про те, що платник податків для уникнення непорозумінь з податковими органами, або для ефективного оскарження їх неправомірних рішень, повинен забезпечити належне документальне оформлення всіх господарських операцій з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. Також платник повинен виявити розумну обачність при виборі контрагента, наприклад, отримання від контрагентів ліцензій чи інших дозвільних документів на ту чи іншу діяльність, якщо їх наявність є обов’язковою згідно норм діючого законодавства.

Крім того, хочемо звернути увагу також на судові рішення, пов’язані з оскарженням податкових повідомлень рішень, прийнятих при проведенні перевірок, факт проведеннях також підлягав оскарженню.

Ще до недавнього часу судові органи відмовляли в задоволенні позовів платників податків про скасування податкових повідомлень – рішень, якщо наказ на проведення  податкової перевірки був скасований. Суди вказували на те, що за наявності аргументів по суті донарахованого податкового зобов’язання факт неправомірності проведення перевірки немає значення.

На сьогоднішній день думка судових органів дещо змінилася на сторону платників податків.

Такими показовими рішеннями ВАСУ є наступні:

Ухвала ВАСУ  у справі № К/800/22086/16 від 23.11.2016 р.

Суть спору: податковим органом було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ  та податку на прибуток оскільки, за їх твердженнями, правочини укладені позивачем з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган  посилався на податкову інформацію щодо вказаних суб’єктів господарювання. Платник оскаржував податкові рішення на підставі того, що наказ на проведення перевірки було оскаржено.

Рішення ВАСУ прийняте на користь платника з наступних підстав:

–       Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу доходів і зборів; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

–       Реалізація зазначених етапів означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та винести податкове повідомлення-рішення.

–       Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. За обставин встановлення відсутності проведеної перевірки як юридичного факту відсутні й підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

–       За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що оскільки в судовому порядку скасовано наказ на виконання якого було проведено податкову перевірку, результати якої слугували підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, то відповідно така перевірка вважається відсутньою як юридичний факт, а отже прийняті податковим органом за таких обставин податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Подібні рішення винесені і в інших справах, що розглядалися ВАСУ.