Чергові роз’яснення НБУ щодо обов’язкового продажу валюти

Національний банк України в своєму листі від 05.11.2013 р. N 29-113/21005 надав чергові роз’яснення щодо застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 N 163 “Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Зокрема, НБУ вказує, що вимоги щодо обов’язкового продажу валютних надходжень не розповсюджуються на надходження кредитів (позик), що залучаються під державні гарантії, надходження кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, та міжнародних фінансових організацій, щодо яких відповідно до підписаних рамкових угод Україна зобов’язалася забезпечувати правовий режим, який надається іншим міжнародним фінансовим організаціям, а також кошти міжнародної технічної допомоги у разі, якщо міжнародний договір щодо залучення цієї допомоги передбачає інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України.

Таке роз’яснення є досить очікуваним і логічним. Але викликає подив, чому вказані правила не розповсюджуються тільки на надходження кредитів (позик), що залучаються під державні гарантії, надходження кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій, і, при цьому розповсюджуються на надходження кредитів (позик) від інших нерезидентів. В чому ж різниця між цими кредитами?

Якщо звернутися до першоджерела, яке надало право НБУ встановлювати правила обов’язкового продажу валюти (ст. 387 Господарського кодексу України), то побачимо, що в ній мова йде тільки про валютну виручку. Натомість, як бачимо НБУ розповсюдив правило обов’язкового продажу валюти майже на всі надходження звичайних підприємств.