Ряд роз’яснень та декілька цікавих листів Міндоходів

Протягом останніх двох тижнів Міністерством доходів та зборів України було оприлюднено ряд роз’яснень та декілька цікавих листів, на які ми б хотіли звернути Вашу увагу.

1. Нова податкова адреса – новий електронний цифровий підпис.

14 травня 2014 року Міністерство доходів та зборів України видало роз’яснення щодо нової податкової адреси. Зокрема в даному роз’ясненні вказано, що «…У випадку, коли у платника податків виникають зміни облікових даних (змінюються посадові особи, податкова адреса, у тому числі у межах одного адміністративного району), то у строк до моменту подання наступної електронної звітності потрібно отримати нові посилені сертифікати відкритих ключів на посадових осіб платника, які мають право підпису документів, та переукласти договір про визнання електронних документів….»

Крім того, якщо договір про визнання електронних документів укладається в електронній формі, то електронний цифровий підпис (ЕЦП) платника податків та його посадових осіб імпортуються в базу сертифікатів разом із договором. Тому для імпортування в базу сертифікатів нового ЕЦП зазначений договір необхідно переукласти.

Нагадаємо, що відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. N 233 “Про подання електронної податкової звітності”, платник податку може надіслати в орган доходів і зборів за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку податкові документи в електронному вигляді, після того як з органом доходів і зборів укладено договір про визнання електронних документів, а також органу доходів і зборів надано посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів.

Тому звертаємо Вашу увагу на цю позицію податкового органу для уникнення питань з подачі податкової звітності та зниження податкових ризиків для Компанії.

2. 1 квітня 2014 року змінилась база оподаткування об’єктів житлової нерухомості.

В своєму роз’ясненні від 14.05.2014 року Міністерство доходів та зборів зазначає наступне:

У зв’язку зі змінами, внесеними Законом України від 27.03.2014 року N 1166-VII до ст. 265 Податкового кодексу України ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах:

– 1 % – для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв. метрів;

– 2,7 % – для квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів.

Юридичні особи – платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинні подати до контролюючого органу уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2014 рік з уточненими даними площі та сумою нарахованого податку на 2-й, 3-й та 4-й квартали 2014 року.

3. Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів.

Хочемо відзначити позитивний лист Міністерства доходів і зборів України (Лист № 10441/7/99-99-10-03-01-17 від 07.05.2014 р.), в якому викладена позиція щодо визначення та коригування митної вартості товарів, що завозяться на територію України.

Зокрема Міндоходів погоджується, що сутність спірних відносин полягає в тому, що при вирішенні питання розмитнення імпортованих товарів контролюючий орган, не погодившись з задекларованою суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності вартістю, визначає її самостійно за відповідним методом. Як наслідок, у декларанта виникає обов’язок щодо сплати додаткових сум ПДВ та ввізного митна.

В листі зазначається, що за наслідками проведеного аналізу судової практики з даних питань основною причиною винесення судами рішень не на користь органів Міндоходів є відсутність допустимих доказів щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Частиною 3 статті 53 Кодексу визначено, що у разі, якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

На підставі аналізу наведених вище норм суди доходять висновків, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. На думку судів, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, на думку судів, приписи вказаних статей зобов’язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

При цьому, суди наголошують на наступному.

Виготовлення іноземним контрагентом документів, що підтверджують митну вартість товарів, на різних бланках та підписання їх різними особами за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Надаючи правову оцінку вказаним розбіжностям, суди вказують, що такі розбіжності не свідчать про невірні числові значення складових митної вартості товарів та можуть бути зумовлені особливостями організації бухгалтерського обліку та розподілу обов’язків між працівниками відповідного підприємства.

Спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Суди вважають, що відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об’єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб’єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку, з точки зору судів, митниці повинні здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару. Митниці зобов’язані довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Як наслідок, саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. В такому випадку, на думку судів, детального дослідження потребує митна декларація іншого митного оформлення з доданими до неї документами.

Враховуючи викладене, з метою недопущення збільшення кількості необґрунтовано прийнятих рішень про коригування митної вартості товарів, оскарження яких не матиме для органів Міндоходів судової перспективи, було зобов’язано організувати вивчення даного листа фахівцями підрозділів правової роботи та підрозділів, що відповідають за здійснення контролю правильності заявленої митної вартості товарів.

Сподіваємось що позиція, що викладена в вищевказаному листі буде врахована на рівні місцевих митних служб і при подальшому оформленні буде спрощено процедуру такого прискіпливого вивчення документів та донарахування сум ПДВ та митних зборів зі сторони Міністерства доходів та зборів.