Зміни Законодавства щодо трансфертного ціноутворення

Сьогодні до трансфертного ціноутворення звернено посилену увагу податкових органів не тільки в Україні, але й в усьому світі. Податкові органи винайшли вірний шлях поповнення бюджету за рахунок посилення контролю над трансфертним ціноутворенням, що особливо актуально в умовах кризи, коли доходи підприємств падають, а державні видатки зростають. А враховуючи те, що розвиток інформаційних технологій розширює можливості обміну інформацією між різними юрисдикціями та дає додаткові джерела даних, які цікавлять податкові органи – питання трансфертного ціноутворення стає все більш важливим, і не тільки для транснаціональних компаній.

Не оминуло вдосконалення трансфертного ціноутворення і Україну. Зокрема, Законом України «Про внесення змін в Податковий кодекс України відносно вдосконалення податкового контролю трансфертного ціноутворення» № 72-VIII від 28.12.2014 року кардинально «переглянуто» підхід контролю за трансфертними цінами – перехід від правил розрахунку ціни за старим підходом до правил перевірки ринкового характеру ціни.

Законом № 72 викладено в новій редакції статтю 39 та доповнено п.14.1.159 ПКУ, втім методологія трансфертного ціноутворення не зазнала суттєвих змін, натомість, докорінно змінились умови для визнання певних операцій контрольованими.

Щодо питань трансфертного ціноутворення відповідно до норм ПКУ – то на наш погляд Закон все ще має чимало спірних питань, але незважаючи на це, внесені норми є досить прогресивними для українського податкового законодавства з точки зору застосування настанов ОЕСР.

Законом запроваджується принцип “витягнутої руки” та змінюється основна мета трансфертного ціноутворення з визначення звичайної ціни на визначення зіставності умов у контрольованих операціях, виходячи з принципу “витягнутої руки”.

Принцип «витягнутої руки» – є стандартом, згідно з яким ціни на угоди між взаємозалежними особами повинні відображати умови, які мали б місце між незалежними підприємствами. В цілому, основна ідея принципу витягнутої руки – це спроба зіставити операції (неконтрольовані і контрольовані) з точки зору податкових вигод, переваг (або недоліків), які вони створюють.

Варто зазначити, що починаючи з 01.01.2015 р. трансфертне ціноутворення використовується виключно для контролю обчислення податку на прибуток. Але подання звітів та визначення операцій за 2014 рік здійснюється відповідно до правил, що діяли в 2014 році.

Починаючи з 01.01.2015 контрольованими визнаються лише господарські операції з:

Операції з відповідним нерезидентом можуть бути визнані контрольованими у випадку, якщо платник податку та/або його пов’язані особи мають обсяг доходу понад 20 млн. грн. і при цьому платник податку та/або його пов’язані особи здійснювали з таким нерезидентом операції на суму, що перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) або 3 відсотки доходу.

При цьому важливо зазначити, що з огляду на зміну визначення поняття «пов’язаних осіб» таким особами можуть бути визнані нерезиденти не лише в силу формального володіння корпоративними правами, але також на підставі того факту, що сума боргових зобов’язань, наданих таким нерезидентом або гарантованих ним, перевищує суму власного капіталу резидента більш ніж в 3,5 рази.

В зв’язку з тим, що нові норми Закону 72 розширюють поняття «пов’язаних осіб» вводяться також поняття «практичного контролю» – тобто суттєвого контролю впливу фізичної та юридичної особи на прийняття бізнес-рішень інших юридичних осіб. При встановленні такого практичного контролю в судовому порядку, особи можуть бути визнані пов’язаними і без наявності формальних юридичних взаємовідносин між ними. Це правило може бути неприємним для багатьох українських бізнес-груп і навіть середнього бізнесу.

Щодо джерел інформації для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу “витягнутої руки” то відповідно до (пп. 39.5.3):

– скасовується “офіційний перелік” джерел інформації;

– дозволяється використовувати будь-яке джерело інформації, яке:

(І) є загальнодоступним та (ІІ) містить інформацію про зіставні операції та осіб.

Тобто для податкових органів діє пряма заборона на використання інформації, що не є загальнодоступною (тобто доступною виключно органам державної влади)

Звіт про контрольовані операції складається платниками податків, які відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПКУ та подається до 1 травня року, наступного за звітним виключно в електронній формі (норма, що діяла раніше щодо звітності по ТЦ не змінилась). Подача звіту про контрольовані операції буде обов’язковою лише для операції, які в сукупності перевищують 5 млн. грн., для менших операцій платник буде зобов’язаний надавати довідку про такі операції у складі декларації з податку на прибуток.

Подання звітів та визначення операцій контрольованими за 2014 рік здійснюється відповідно до правил, що діяли в 2014 р.

Що дійсно є неприємним для платників податків, то це зміни в контролі податкових органів за операціями трансфертного ціноутворення. При збільшенні терміну давності для контролю з питань ТЦО до 2555 днів (майже 7 років) термін перевірки за кожен звітний рік може становити до 18 місяців та з продовженням ще на 12 місяців. З цього можна зробити висновок, що на практиці платники податків можуть відчувати напругу від того, що можуть бути під фіскальним контролем практично безкінечно.

Крім того, варто зазначити що Закон передбачає, що тепер перевірка трансфертних цін може проводитись у разі якщо:

а) платник податків подав звіт про контрольовані операції (тобто сам визнав, що він здійснив контрольовані операції);

б) платник податків не подав звіт про контрольовані операції, або подав його з порушенням встановлених строків;

в) платник податків не подав документацію про трансфертні ціни або подав її з порушеннями встановленого порядку;

г) податковий органі у ході перевірки звіту та документації встановив наявність порушень.

Отже, роблячи висновок можна констатувати, що при таких повноваженнях для контролюючих органів уникнути перевірки трансфертних цін буде в подальшому складно, тому що подавши чи не подавши звіт, податковий орган буде мати право провести на підставі звітів (чи наявної певної інформації) документальну перевірку. А враховуючи терміни перевірки, як зазначалось вище, цей процес контролю може бути використаний органами фіскальної служби як тиск на бізнес.

Ще одним негативним моментом, про який варто зазначити – є повернення відповідальності за не задекларовані у звіті контрольовані операції в розмірі 5% від їх суми та збільшення штрафу за неподання документації до 3% від суми операції, за якою не подано документації (але не більше 200 мінімальних зарплат за всі не задекларовані операції). Щодо санкції за неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції, то її розмір залишився на тому ж рівні – 100 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як висновок, можна констатувати, що з точки зору економіки та встановлення правил розрахунків внесені зміни дійсно не такі вже і негативні, однак якщо допрацювати декілька нюансів, то він буде досить наближений до світової практики застосування принципів ОЕСР. Тому, сподіваємось що протягом 2015 року статтю 39 ПКУ все таки допрацюють, з’являться роз’яснення ДФС з деяких спірних питань і при поданні звітності за 2015 рік (до 01.05.2016 року у тих платників податків що будуть такі звіти подавати) буде менше питань з застосування чинних норм законодавства щодо трансфертного ціноутворення.