РІШЕННЯ ВАСУ ВІД 25.03.2015 Р. У СПРАВІ N К/9991/24053/12

Суть справи:  Підставою для прийняття податкових рішень  став висновок Інспекції про те, що сформовані позивачем валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання товару (сої) у рамках господарських правовідносин з ТОВ “Д” не підтверджуються документально, позаяк зазначений контрагент не має матеріальних, трудових та інших ресурсів для виконання фактичних поставок товару в адресу позивача, не перебуває за місцезнаходженням, а позивачем не подано документів на підтвердження транспортування нафтопродуктів, їх зберігання, сертифікації, прийняття за кількістю та якістю в установленому порядку у процесі виконання розглядуваних поставок.

Рішення ВАСУ: В даній справі рішення попередніх інстанцій приймалися на користь підприємства. Проте ВАСУ було скасовано рішення попередніх інстанцій і в позові підприємству відмовлено.

Підставами для винесення такого рішення є наступні висновки суду:

 –  податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції;

–  адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен з’ясувати, дослідити та оцінити фактичні правовідносини продавця і покупця, наявність належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції;

–  у сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов’язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов’язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники;

–  доводи податкового органу, якими вона мотивує правомірність оспорюваних донарахувань, щодо відсутності у названого постачальника об’єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо), наведені документи не є достатніми для підтвердження як наявності активу у цього постачальника, так і його фактичного руху на шляху до платника податків – набувача.

На наш погляд дуже негативне  рішення ВАСУ, особливо висновок про наявність  правового захисту тільки у добросовісних платників. Але ж спочатку треба користуючись тим самим правовим захистом та презумпцією невинуватості довести, що платник добросовісний чи не добросовісний, а потім притягувати до відповідальності. А так виходить, що платник «обізвали» не добросовісним і він позбавився правового захисту в частині презумпції невинуватості.