Право на витрати в частині придбання рекламних послуг

Ухвала ВАСУ від 22.10.2015 р. у справі № К/800/9667/14

Суть спору: податковим органом  проведено планову виїзну перевірку позивача в результаті якої встановлено завищення податкових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що господарські операції з придбання рекламних послуг мали безтоварний характер, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оформлені лише документально, з метою заниження грошових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість,  причому документи не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з метою їх використання в господарській діяльності позивача, а отже не дають підстав для їх відображення у податковому обліку позивача.

Рішення ВАСУ: касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

Обґрунтування рішення ВАСУ:

Щодо придбання рекламних послуг:

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом вказаних договорів у рекламній компанії було виготовлення рекламних матеріалів, а саме: листівок, рекламних буклетів, кишенькових та настільних календарів, а також проведення рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів та розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації.

Крім того, підставою для включення витрат підприємства до складу валових витрат в розумінні Податкового кодексу України є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв’язок з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до визначення част. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що з метою розширення ринку збуту своєї продукції та залучення додаткових споживачів, позивач користувався відповідними рекламними послугами.

Стаття 1 Закону України № 270-96-ВР від 03.07.1996 «Про рекламу» дає визначення, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом вказаних договорів у рекламній компанії було виготовлення рекламних матеріалів, а саме: листівок, рекламних буклетів, кишенькових та настільних календарів, а також проведення рекламних заходів щодо товарів та послуг, що надаються споживачам АЗС шляхом розповсюдження серед водіїв автомобілів рекламних матеріалів та розміщення рекламної інформації в засобах масової інформації.

Судами попередніх інстанцій встановлено фактичне виконання договорів, укладених між позивачем та рекламодавцями, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які стосуються господарських операцій.

Колегія суддів касаційної інстанції погодилася з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що витрати на рекламу та рекламні заходи пов’язані саме з продажем продукції та здійснювались з метою доведення інформації про товар та безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю Компанії.