Первинні документи – фундамент для відображення господарських операцій в обліку

Традиційно продовжуємо наш аналіз судової практики в цьому випуску хочемо акцентувати увагу на питанні важливості наявності первинних документів в обліку кожного підприємства, адже вони фактично є тим фундаментом, на підставі якого відображаються господарські операції в обліку та слугують основною базою при оспорюванні податкових рішень в адміністративних судах.

В цьому випуску ми зосередимось не стільки на визначенні «первинного документу», а на тій судовій практиці що сформувалась з цього питання протягом останнього періоду.

Варто наголосити, що ступінь деталізації опису господарських операцій у первинному документі законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Ще в 2011 році Вищий адміністративний суд України у своїх листах від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, а також від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 роз’яснив питання доведення реальності здійснення платником податків господарської операції. А Постановою від 15.12.2015 року Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України було вказано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. На підставі цього судом зроблено наступний висновок:  «…для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу….»

 Протягом минулого року ми неодноразово наголошували всім нашим клієнтам що із 01.01.2015 року податковий облік податку на прибуток напряму залежить від бухгалтерського обліку, а більш точніше про обов’язок підприємств у веденні обліку на підставі первинних документів про що також наголошується в п.44.1 Податкового кодексу України.

Тобто, важливим аргументом в спорах з фіскальними органами є правильно заповнені первинні документи, про що ми постійно наголошуємо нашим Клієнтам.

Звертаємо Вашу увагу, що відсутність обов’язкових реквізитів у первинних документах, які складені за результатами господарської операції – одна з найпоширеніших підстав для визнання операції недійсною. І одним із таких реквізитів є зміст господарської операції, тобто яка дія була здійснена чи яка подія відбулася. Найчастіше саме цей реквізит є причиною непорозумінь між платниками податків та фіскальною службою, і здебільшого саме по актах виконаних робіт на великі суми. Подібний спір було розглянуто Ухвалою ВАСУ від 08.04.2013 р. у справі №2-а-13357/09/2670, де суд прийняв рішення на користь податкового органу та погодився, що інформація наведена в актах приймання-передачі консультаційних послуг, не розкриває змісту наданих послуг. В іншій справі № 806/2144/15 Житомирського апеляційного адміністративного суду, де рішення було прийнято на користь платника податку, були оглянуті акти наданих послуг, які підтверджують факти виконання контрагентом позивача послуг по організації перевезення вантажів, та встановлено, що такі акти оформлені з дотриманням вищенаведених вимог та містять всі необхідні реквізити, зміст господарської операції зазначено у відповідності до умов договору. Разом з цим, в рішенні зазначено, що суд вважає за необхідне зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Ще одним позитивним рішенням ВАСУ є Ухвала № 800/11712/15 від 02.03.2016 року, в якій Вищий адміністративний суд підтримав платника податку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки встановив реальність та товарність господарських операцій, здійснених між позивачем та іншою компанією.

Рішення ВАСУ:  У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність. Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов’язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

На підтвердження фактичного виконання господарських зобов’язань за укладеним договором  Позивачем надано акт прийому передачі рекламних матеріалів (рекламного відеоролика хронометражем 30 сек.), рекламний ролик на носії інформації, додатки до договору, медіа плани рекламної кампанії на відеобордах України, фото відеобордів, на яких розміщалися рекламні матеріали,  податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг),  платіжні доручення, податкові декларації та реєстри отриманих податкових накладних.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про документальне підтвердження фактичного надання рекламних послуг між позивачем та його контрагентом, за наслідками яких відбулися реальні зміни майнового стану позивача.

Також важливим є Ухвала ВАСУ від 08.04.2015 р. у справі № 2а-2916/11/2170 де суд дійшов висновку, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки. Крім того, суд зазначив, що не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Як висновок можна ще раз зазначити, що роль первинного документа в податковому обліку є вкрай важливою і досить часто допомагають під час вирішення судових справ, аде підтверджують факт здійснення господарських операцій.