Важливість правильного оформлення первинних документів при отриманні інформаційно-косультаційних та маркетингових послуг. Приклади рішень ВАСУ з приводу даного питання

Найчастіше при проведенні податкових перевірок увагу податківців привертають витрати, які не мають матеріального характеру, зокрема, витрати на придбання послуг. Майже у 100% випадків такі витрати податківці перевіряють найприскіпливіше порівняно з іншими статтями витрат. І якщо у підприємства витрати на придбання послуг є суттєвою статтею в загальній сумі витрат, то можна бути впевненим, що податкові органи обов’язково «переполовинять» такі витрати.

Підтвердженням цього є досить обширна судова практика. В даній статті ми хочемо зробити огляд цієї судової практики (на рівні рішень Вищого адміністративного суду України) та проаналізувати окремі висновки судових інстанцій, які б можливо стали у нагоді платникам податків при документальному оформленні витрат на придбання інформаційних, консультаційних, маркетингових та рекламних послуг.

1. Ухвала ВАСУ від 11.12.2013 р. № К/9991/44101/11

Суть справи: Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, полягає у тому, що позивачем було незаконно сформовано податковий кредит по операціям з придання консультаційних послуг. При цьому ДПІ посилається на те, що надання цих послуг не пов’язано з господарською діяльністю Товариства та не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які містять деталізовану інформацію про види, обсяг та зміст зазначених послуг.

Суть позову: Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Рішення ВАСУ: ВАСУ підтримав рішення попередніх судових інстанцій згідно яких було задоволено вище вказані позовні вимоги. Підставами для винесення такого рішення є:

• Законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.
• Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
• Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
• За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.
• Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
• Спірні акти про надання послуг містять усі необхідні для первинних документів реквізити, у них визначено зміст господарської операції – надання консультаційних послуг з деталізацією їх виду та сфери надання.
• За викладених обставин суди, встановивши факт реальності виконання господарських операцій з поставки Товариству наданих названими контрагентами інформаційно-консультаційних послуг, спрямованості придбаних послуг на здійснення оподатковуваної діяльності Товариства та відповідності поданих позивачем первинних документів (зокрема, податкових накладних) вимогам чинного законодавства, дійшли об’єктивного висновку про відсутність у податкової інспекції підстав для відмови позивачеві у формуванні податкового кредиту за розглядуваними операціями.

Тобто, як і в інших господарських операціях визначальним в даному випадку є правильне оформлення первинних документів, зокрема актів виконаних робіт, у яких визначено зміст господарської операцій – надання консультаційних послуг з деталізацією їх виду та сфери надання. При цьому придбання консультаційних послуг повинно бути спрямоване на обслуговування господарської діяльності підприємства.

2. Ухвала ВАСУ від 02.10.2013 р. № К-32173/10

Суть справи: Податковими органами проведено планову перевірку, за результатами якої визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток. При цьому, податковий орган виходив з того, що акти здавання-приймання (прийому-передачі) виконаних робіт щодо надання послуг маркетингу, моніторингу, консультаційних послуг не містять всіх вимог, які ставляться до первинних документів. Проте, товарність вказаних операцій податковим органом не заперечується.

Суть позову: Товариство звернулося до окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Рішення ВАСУ: ВАСУ підтримав рішення суду апеляційної інстанції згідно якого було задоволено вищевказані позовні вимоги. Підставами для винесення такого рішення є:

• Чинним податковим законодавством не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат сум витрат на оплату маркетингових та консультаційних послуг. Отже, для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документального підтвердження та спрямованості на збільшення доходу.
• Витрати позивача на придбання послуг з маркетингу, моніторингу та консультаційних послуг підтверджені первинними документами (актами прийому – передачі), які складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Тобто, ВАСУ ще раз наголосив на достатності підтвердження реально отриманих послуг належним чином оформленими первинними документами (актами виконаних робіт), а також на те, що податкове законодавство не висуває додаткових вимог до послуг консультаційного чи маркетингового характеру.

3. Ухвала ВАСУ від 03.03.2014 № К/800/28180/13

Суть справи: Податковими органами проведено планову перевірку за результатами якої підприємству зменшено податкові витрати на суму сплачену різним контрагентам за консультаційно-інформаційні та маркетингові послуги.

Суть позову: Товариство звернулося до окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Рішення ВАСУ: ВАСУ підтримав рішення судів попередніх інстанцій, згідно яких було задоволено вищевказані позовні вимоги. Підставами для винесення такого рішення є:

• Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема: актами здачі-приймання виконаних робіт, надання послуг; копіями податкових накладних та платіжних доручень про перерахування коштів, а також аналітичними звітами.
• На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами.
• Результат використання в господарській діяльності отриманих від контрагентів послуг, носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема, це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому результаті призвело до збільшення обсягів продажу та, відповідно, прибутку підприємства.
• Доводи відповідача про те, що у контрагентів Товариства відсутні виробничо-складські приміщення, технічний персонал, засоби для транспортування, необхідні для виконання зобов’язань, правомірно відхилені судами, оскільки, як вбачається зі змісту договорів, характер послуг (маркетингові, інформаційно-консультативні), що надавались Товариству, не потребують наявності таких засобів для транспортування, складських приміщень, технічного персоналу.
• Чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На прикладі розглянутих рішень ми хотіли звернути увагу на важливість правильного оформлення первинних документів, які підтверджують ті чи інші податкові витрати платників податків, в тому числі і витрати на придбання інформаційно – консультаційних чи маркетингових послуг. При цьому іншим, не менш важливим, моментом є документальне обґрунтування зв’язку таких послуг з господарською діяльністю підприємства. За наявності таких аргументів оскаржити податкові рішення, які ґрунтуються на особистих думках працівників, що здійснюють перевірку (наприклад, нікчемність угод і т.п.), буде набагато легше.

Оскільки підприємство зацікавлене у позитивному розгляді справи, то позовна заява має бути документально обґрунтована, навіть незважаючи на норму п. 4 ст. 56 ПК (“Під час процедури адміністративного оскарження обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган”).