Поява можливості в українських податкових органів обміну податковою інформацією з найбільш популярними «офшорними зонами»

Хочемо звернути Вашу увагу на інформацію стосовно появи можливості в українських податкових органів обміну податковою інформацією з найбільш популярними «офшорними зонами» /Британські Віргінські острови, Беліз, острів Мен, Гібралтар/.

Такі можливості для Міністерства доходів та зборів України відкрила нещодавня ратифікація Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах та поширення Великобританією, Данією і Нідерландами дії Конвенції на ряд своїх заморських територій. Крім того, Конвенцію було підписано, але поки що не ратифіковано такими популярними юрисдикціями, як Швейцарія, Люксембург і Ліхтенштейн.
Зокрема, як зазначається в листі Міндоходів від 21.01.2014 р. №1267/7/99-99-12-01-03-17, Великобританією поширено дію Конвенції на Ангілью (з 01.03.2014), Бермудські острови (з 01.03.2014), Британські Віргінські острови (з 01.03.2014), Гібралтар (з 01.03.2014), Кайманові острови (з 01.01.2014), Монсеррат (з 01.10.2013), Острів Мен (з 01.03.2014), Тьоркс і Кайкос (з 01.12.2013). Крім того, Нідерландами поширено дію Конвенції на Арубу (з 01.09.2013), Кюрасао (з 01.09.2013), Сінт-Мартен (з 01.09.2013), а Данією – на Гренландію (з 01.06.2011) та Ферерські острови (з 01.06.2011).

Таким чином на сьогодні іноземні держави та юрисдикції, для яких Конвенція із змінами, внесеними до неї Протоколом, є чинною:

Для Азербайджану, Бельгії та США є чинними положення Конвенції у первісній редакції (до внесення змін до неї Протоколом).

Конвенція охоплює всі види податків і не лише встановлює порядок обміну податковою інформацією між компетентними органами держав – учасниць Конвенції, але й передбачає такі форми взаємної податкової співпраці як проведення податкових перевірок за кордоном, здійснення одночасних податкових перевірок та надання допомоги в стягненні податків та при стягненні податкової заборгованості. Основні зміни, внесені Протоколом до Конвенції, дозволяють розширити можливості щодо обміну податковою інформацією з країнами – учасницями Конвенції, та впровадження міжнародних стандартів співробітництва в податковій сфері для країн, які приєднуються до Конвенції після внесення змін до неї Протоколом.

Які наслідки спричинить ратифікація протоколу для українського бізнесу?

Потрібно відзначити, що Конвенція про адміністративну допомогу в податкових справах (далі – Конвенція) на сьогоднішній день не використовується активно податковими органами Міністерства доході та зборів України для отримання податкової інформації про доходи, одержуваних її резидентами за кордоном.

У той же час можливість отримання податкової інформації з України та стягнення податкового боргу у зв’язку з несплатою податків передбачено безпосередньо в Податковому кодексі України ( ст. 104 – 108). Дані статті деталізують порядок надання допомоги щодо стягнення податкового боргу за запитом іноземної держави податковими органами України, а також здійснюють заходи щодо стягнення податкового боргу.

У той же час Податковий кодекс України не має окремих положень, які б врегулювали порядок направлення запитів до податкових органів іноземних держав про отримання інформації та стягнення податкового боргу щодо доходів, податок з яких повинен був бути сплачений в Україні.

Зміни, внесені Протоколом про внесення змін і доповнень до Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, ратифікований Україною 11.01.2013 р., спрямовані на захист платників податків, їх конфіденційної інформації та визначення меж надання податкової допомоги іноземній державі.

Згідно нової редакції положення Конвенції не можуть негативно впливати на ті права і гарантії, які передбачені в законодавстві для платників податків державою, яка просить надати інформацію або стягнути податковий борг.

Положення Конвенції не зобов’язують державу, якій направлено запит (ч. 2 ст. 21 Конвенції):

a) здійснювати заходи всупереч її законодавству або адміністративній практиці, або законодавству або адміністративній практиці держави, яка направляє запит;

b) здійснювати заходи, що порушують громадський порядок;

c) надавати інформацію, яка не може бути отримана у відповідності з її законодавством або адміністративною практикою або відповідно до законодавства та адміністративній практиці держави, яка направляє запит;

d) надавати інформацію, яка розкриває будь-яку торговельну, промислову, комерційну або професійну таємницю, торговельний процес або інформацію, розголошення яких може порушувати громадський порядок;

e) надавати адміністративну допомогу, якщо це суперечить оподаткуванню в державі, яка направляє запит, або положенням будь-якої конвенції про уникнення подвійного оподаткування або будь-який інший конвенції, укладеної між такими державами;

f) надавати адміністративну допомогу, якщо це ставить в гірші умови громадянина запитуваної держави в порівнянні з громадянином держави, яка запитує, якщо такі громадяни перебувають у рівних умовах;

g) надавати адміністративну допомогу, якщо запитуюча держава не прийняла всіх обгрунтованих заходів відповідно до її законодавства чи адміністративної практикою, за винятком випадку, коли прийняття таких заходів призводить до надмірних труднощів;

h) надавати адміністративну допомогу по стягненню у тих випадках, коли адміністративна навантаження для того держави є явно надмірною в порівнянні з вигодою, яку отримає запитуюча держава.

Однак запитувана держава не може відмовити в наданні інформації тільки на підставі того, що вона не має внутрішньодержавного інтересу в такій інформації або лише тому, що інформацією володіє тільки банк, інша фінансова установа, представник (агент) або така інформація стосується права власності особи. При надходженні запиту від іншої держави запитувана держава повинна зібрати інформацію з метою отримання запитуваної інформації.

Вищевказані положення ст.21 Конвенції обмежують можливість податкових (митних) органів щодо отримання інформації від іноземної держави, якщо, запитуючи – яку інформацію, податкові (митні) органи перевищують свої повноваження або такий запит суперечить законодавству як запитуваної держави, так і України. У такому випадку держава, що отримала запит, може відмовити в наданні інформації або стягнення боргу на підставі ст.21 Конвенції.

Також істотні зміни стосуються захисту і збереження таємниці про отриманої інформації.

Будь-яка інформація, отримана стороною, згідно Конвенції є «таємницею» і така інформація підлягає захисту так само, як будь-яка інша конфіденційна інформація, отримана відповідно до внутрішнього законодавства цієї сторони, наскільки це необхідно для захисту особистих даних, згідно гарантій, передбачених законодавством цієї сторони.

Дана інформація в будь-якому випадку розголошується тільки особам або органам (зокрема, судам і адміністративним або контролюючим органам), причетним до оцінки, збору або стягування податків, до застосування виконавчих заходів чи кримінального переслідування стосовно податків, до прийняття рішень у разі оскарження або причетним до здійснення контролю за зазначеними вище суб’єктами. Ця інформація може використовуватися лише особами чи органами, зазначеними вище, і тільки для цих цілей. Незважаючи на вищезгадані положення, вони можуть розголошувати її під час відкритого судового розгляду або в судових рішеннях, що стосуються таких податків (нова редакція статті 22 Конвенції).

Таким чином, введення такої норми має запобігти розкриття інформації особам або органам, які не є фіскальними органами, відповідальними за нарахування та стягнення податків та інших зборів.

Наскільки підвищуються ризики у зв’язку з отриманням нашими податковими органами інформації за кордону?

Як було сказано вище, застосування цієї Конвенції не отримало широкого застосування українськими податковими органами для отримання податкової інформації з іншої держави.

Однак потрібно пам’ятати, що податкові органи все частіше стали робити запити в фіскальні органи інших держав щодо правомірності застосування в Україні платниками податків звільнення від оподаткування або більш низьких ставок відповідно до конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, в яких Україна є стороною.

Як правило, такі запити стосуються підтвердження того чи іншого статусу іноземного одержувача доходу з України в країні, резидентом якої він є.

Наприклад, українські податкові органи можуть подати запит іноземному фінансовому органу з проханням надати інформацію або підтвердити, що іноземна компанія – одержувач доходу є «бенефіціарним власником» такого доходу для цілей законодавства цієї держави або, наприклад, що така компанія є фінансовою інституцією і т. п.

У той же час потрібно мати на увазі, що почастішали випадки, коли органи європейських держав розкривають інформацію про бенефіціарів компаній в цих юрисдикціях і фінансових операціях цих компаніях за запитом правоохоронних структур при розслідуванні кримінальних справ.

Тому при роботі з іноземними холдинговими компаніями, а також при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності потрібно пам’ятати, що практика застосування Конвенції для отримання податкової інформації буде розвиватися, а відповідно, створювати додаткові ризики для українського бізнесу, якщо такі операції справді приводять до недоотримання податків на такі доходи на території України – особливо це буде стосуватись питання трансфертного ціноутворення.