Щодо акцентування уваги суду саме на реальності угод, а не на правомірності/неправомірності дій податківців

Новини і публікації

Щодо акцентування уваги суду саме на реальності угод, а не на правомірності/неправомірності дій податківців

10.10.2014

В продовження піднятої теми щодо акцентування уваги суду саме на реальності угод, а не на правомірності/неправомірності дій податківців хочемо звернути увагу на Ухвалу ВАСУ від 26.02.2014 р. N К/800/15892/13.

Суть спору: ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої Товариству визначено грошове зобов’язання з ПДВ. Підставою для донарахування оскаржуваної суми з податку на додану вартість став висновок податкового органу про незаконне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) в рамках господарських правовідносин із низкою контрагентів.

При цьому ДПІ посилається на фіктивний характер цих операцій, що, на її думку, підтверджується: відсутністю у названих контрагентів об’єктивної можливості виконати зобов’язання з поставки товару в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних трудових ресурсів; незнаходженням цих постачальників за місцем реєстрації; поданням ними податкової звітності з мінімальними або нульовими показниками. Крім того, ДПІ зазначає про непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання поставок.

Рішення ВАСУ: податкові – повідомлення скасовані, позов платника задоволений.

Обґрунтування рішення ВАСУ:

обов’язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Під час вирішення даного спору суди дослідили правовідносини позивача з кожним із спірних контрагентів, встановивши зміст господарських операцій, порядок їх виконання та оформлення.

Чинне податкове законодавство не пов’язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суди правильно зазначили, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку Товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв’язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Розглянуте рішення є досить показовим як з точки зору того, на чому варто зосередитися при наявності подібних спорів з податківцями, так і щодо обов’язкової наявності товарно-транспортної накладної. А саме, ВАСУ вказав, що якщо підприємство – покупець не було замовником транспортних послуг з перевезення придбаних товарів, то наявність ТТН не є обов’язковою умовою підтвердження товарності проведених операцій. Хоча ми вважаємо, що не варто відмовлятися від оформлення ТТН, які в сукупності доказів можуть слугувати (за їх наявності) на користь платника.