Кіпр: розкриття та міжнародний обмін податковою інформацією

Для українських підприємців Республіка Кіпр (яка вже давно не є офшором) залишається однією з основних юрисдикцій, що використовується для структурування міжнародного бізнесу. У зв’язку з цим, багатьох цікавить питання про те, чи можуть (а якщо так, то в яких випадках та в якому об’ємі) кіпрська влада, банки та правоохоронні органи передавати компетентним органам іноземних держав (наприклад Україні) інформацію про кіпрські компанії, їх бенефіціарних власників, банківські рахунки, майно та фінансові операції.

Справа в тому, що в сучасних умовах ефективне податкове адміністрування передбачає, серед іншого, і ефективний міждержавний обмін податковою інформацією. Однак, такий обмін може здійснюватись лише в формах та межах, що встановлені законом та міжнародними угодами, не порушуючи при цьому принципи податкової, банківської та комерційної таємниці, а також інші правові гарантії конфіденційності корпоративної та фінансової інформації.

Заходи, що спрямовані на створення механізмів міжнародного обміну інформацією і досягнення більшої прозорості у зазначеній сфері, в даний час активно реалізуються на декількох рівнях:

Визначимо основні нормативні джерела, які в тих чи інших напрямках зачіпають питання розкриття та обміну податковою інформацією стосовно до Кіпру на кожному із зазначених рівнів.

Міжнародні договори Кіпру

1. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08 листопада 2012 р. Крім положень про уникнення подвійного оподаткування стосовно підприємницької діяльності та окремих категорій доходів, Угода містить правила про Процедури взаємного узгодження, обмін інформацією між компетентним органами України та Кіпру та допомогу у зборі податків (ст. 24), відповідають положенням Модельної конвенції ОЕСР стосовно податків на доходи і капітал.
Розглянемо докладніше, що передбачено українсько-кіпрською Угодою в частині обміну податковою інформацією.

Згідно з пунктом 1 статті 24 Угоди компетентні органи України та Кіпру обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств, що стосуються податків будь-якого виду та визначення, що стягуються від імені Договірних Держав або їхніх адміністративно-територіальних одиниць чи місцевих органів влади настільки, наскільки оподаткування не суперечить цій Конвенції.

Встановлено також, що «обмін інформацією не обмежується статтями 1 і 2» Угоди, інакше кажучи, він може стосуватися не тільки резидентів України та Кіпру і не тільки тих видів податків, які пойменовані в Угоді.

Таким чином, Угода дає вельми широке визначення інформації, яка може бути предметом обміну, а сфера застосування положень про обмін інформацією ширше, ніж сфера застосування положень про уникнення подвійного оподаткування.

Пункт 2 статті 24 Угоди гарантує таємницю одержуваної податкової інформації та обмежує коло суб’єктів, повноважних її використовувати.

Будь-яка інформація, отримана Україною / Кіпром відповідно до пункту 1, є таємницею, так само, як і інформація, отримана у зв’язку із застосуванням внутрішнього законодавства цієї Держави, і буде розкрита тільки особам або органам (включаючи суди і органи управління), які займаються встановленням або справлянням, примусовим стягненням або кримінальним переслідуванням, винесенням рішень за позовами стосовно податків, згаданих у пункті 1, або наглядом за вищезазначеними діями. Такі особи або органи використовують інформацію тільки для цих цілей. Вони можуть розкривати інформацію в ході відкритого судового засідання або при прийнятті судових рішень.

Виходячи з цього, стосовно України, органами, що мають право одержувати і використовувати відповідну інформацію, можуть бути, зокрема, арбітражні суди та суди загальної юрисдикції, органи Державної фіскальної служби України, слідчих у справах що стосуються підприємств та посадових осіб по яких відкриті кримінальні справи.

Пункт 3 статті 24 Угоди містить перелік обмежень для обміну податковою інформацією. Встановлено, що положення вищевказаних пунктів ні в якому разі не будуть тлумачитись як такі, що покладають на Договірну Державу зобов’язання:

a) здійснювати адміністративні заходи, що суперечать законодавству й адміністративній практиці однієї або іншої Договірної Держави;

b) надавати інформацію, яку неможливо одержати за законодавством або в ході звичайного управління однієї або іншої Договірної Держави;

c) надавати інформацію, яка розкривала б будь-яку торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю чи торговельний процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б державній політиці.

Відповідно до пункту 4 статті 24 Угоди, якщо одна Договірна Держава запитує інформацію відповідно до цієї статті, інша Держава використовує наявні можливості для збору необхідної інформації, навіть якщо ця інша Держава не потребує такої інформації для власних податкових потреб. Держава, яку запитують, не вправі відмовити в наданні інформації тільки тому, що вона сама не зацікавлена в отриманні такої інформації.

Нарешті, пункт 5 статті 24 Угоди, містить наступну надважливу обмовку: «У жодному разі положення пункту 3 не тлумачаться як такі, що дозволяють Договірній Державі відхиляти надання інформації виключно тому, що інформація належить банку, іншій фінансовій установі, призначеній особі чи особі, що діє як агент або довірена особа, або тому, що вона стосується майнових часток в особі». Іншими словами, банківська та / або професійна таємниця не можуть бути єдиною підставою для відмови в наданні інформації.

Отже, на сьогоднішній день у Кіпру і України є взаємні зобов’язання щодо обміну податковою інформацією, яка як відноситься, так і не відноситься до виконання угоди про уникнення подвійного оподаткування, і цей механізм реально працює на практиці.

2. Конвенція ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах від 25 січня 1988 р. (у редакції Протоколу від 27 травня 2010 р.) відкрита для підписання та ратифікації всіма країнами (в тому числі тими, що не входять до ОЕСР) і покликана стати глобальним механізмом міжнародної правової допомоги у податковій сфері і, в першу чергу, в частині обміну податковою інформацією. Дана Конвенція та Протокол до неї були підписані Кіпром 10 липня 2014, але станом на грудень 2014 не набрали чинності.

Конвенція дає гранично широке визначення податкової інформації, щодо якої здійснюватиметься обмін (ст. 4): «Сторони обмінюються будь-якою інформацією, яка імовірно є важливою для адміністрування або забезпечення дотримання законодавства стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція».

Конвенція надає можливість не тільки отримувати інформацію щодо окремих осіб і операцій (в разі обміну інформацією за запитом), але і регулярно обмінюватися «масивами» такої інформації. Процедури такого обміну будуть окремо встановлюватися за взаємною домовленістю держав, які беруть участь.

Таким чином, Кіпр в досить близькій перспективі також зв’яже себе зобов’язаннями по зазначеній Конвенції ОЕСР.

Документи Європейського Союзу

Ключовими документами ЄС, що стосуються розкриття та обміну інформацією, є:

1) Директива Ради ЄС 2011/16/EU від 15 лютого 2011 р. «Про адміністративне співробітництво в галузі оподаткування»;

2) Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2005/60/EC від 26 жовтня 2005 р. «Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму»;

3) Директива Ради ЄС 2003/48/EC від 3 червня 2003 р. «Щодо оподаткування доходу від накопичення заощаджень у формі виплати відсотків» (в ред. Директиви Ради ЄС 2014/48/EU від 24 березня 2014 р.).

Директива 2011/16/EU про адміністративне співробітництво в галузі оподаткування передбачає обмін податковою інформацією за запитом між державами ЄС, одночасні податкові перевірки у двох і більше державах-членах ЄС, участь у податкових перевірках та вручення документів на території іншої держави ЄС. Більш того, з 2015 року країни ЄС зобов’язані ввести в дію закони та адміністративні процедури, що передбачають обов’язковий автоматичний (без запиту) обмін інформацією щодо податкових періодів, що починаються з 1 січня 2014 року.

Внутрішнє законодавство Республіки Кіпр про обмін податковою інформацією

Інформація про зареєстрованих акціонерів і директорів кіпрських компаній є публічно доступною. Що ж стосується інформації про бенефіциарних власників кіпрських компаній, така інформація є конфіденційною і може бути розкрита тільки за розпорядженням суду або в рамках реального розслідування порушень податкового законодавства по конкретній справі.

Інформація про бенефіціарів кіпрських трастів також є конфіденційною. Існує Реєстр Трастів, що містить дані про кіпрські міжнародні трасти (Cyprus International Trusts), ведення якого здійснюють три структури, що наглядають за наданням послуг трастовими керуючими: Комісія Кіпру з цінних паперів (Cyprus Securities and Exchange Commission), Асоціація адвокатів Кіпру (Cyprus Bar Association) та Інститут сертифікованих бухгалтерів Кіпру (Institute of Certified Public Accountants of Cyprus). Реєстр Трастів містить дані: про найменування трасту, імена та адреси довірчих власників (trustee), дати заснування та припинення трасту.

Можливість видачі відповідними суб’єктами (наприклад, банками або провайдерами корпоративних послуг) інформації за запитом місцевих (кіпрських) регулюючих чи правоохоронних органів передбачена низкою актів внутрішнього законодавства, яких вони зобов’язані дотримуватися. Серед них можна відзначити Закон про банки (Banking Law), Закон про запобігання та протидію відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (Prevention and Suppression of Money Laundering Terrorist Financing Law), Закон про нарахування та стягнення податків (Assessment and Collection of Taxes Law), Закон про податок на доходи (Income Tax Law), Закон про міжнародні трасти (Cyprus International Trusts Law) та ін.

В кінці 2012 р Парламент Кіпру ухвалив низку поправок в податкове та корпоративне законодавство з метою виконання зобов’язань, взятих Урядом Кіпру перед Європейською комісією, Європейським центральним банком і Міжнародним валютним фондом при отриманні фінансової допомоги з боку цих організацій.

Зокрема, нова редакція Закону про нарахування та стягнення податків (Assessment and Collection of Taxes Law 197 (I)/2012) була прийнята з метою полегшення обміну інформацією в сфері оподаткування. Раніше податкові органи Кіпру мали право розкривати інформацію закордонним податковим органам лише у випадках, передбачених угодами про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до нового Закону Кіпр зможе обмінюватися інформацією і з тими країнами, з якими він укладе угоду про обмін податковою інформацією (нині таких угод у Кіпру поки немає).

Даний Закон також вимагає від будь-якої особи надання доступу до інформації (записів, книг і будь іншої документації), що підлягає розкриттю не тільки для цілей застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, але тепер і для цілей застосування угод про обмін податковою інформацією (TIEA), а також Директиви ЄС 2011/16/EU «Про адміністративне співробітництво в галузі оподаткування».

Попередня редакція Закону вимагала від податкових органів інформувати осіб, щодо яких здійснюється податкова перевірка (розслідування). Новий Закон дозволяє органам не інформувати зазначених осіб про перевірку, якщо, на думку податкових органів, таке інформування може поставити під загрозу результати перевірки (розслідування).

Також Закон вимагає, щоб компанії, зареєстровані на Кіпрі, але які не є при цьому резидентами Кіпру, подавали до податкових органів свою фінансову інформацію за встановленою формою.

Гарантії конфіденційності податкової інформації за внутрішнім законодавством Кіпру

Іноді виникає питання, чи можливі випадки отримання значимої інформації неформальними каналами, тобто поза рамками офіційних процедур, передбачених законом або міжнародним договором. На жаль, від таких випадків також ніхто не застрахований. Тим не менше, ряд законодавчих актів Кіпру гарантують конфіденційність податкової інформації.

Вищеназвані Закон про обчислення та справляння податків, а також Закон про податок з доходів встановлюють, що будь-яка особа, що займає офіційну посаду або прийнята за наймом, і займається адмініструванням Закону про податок на доходи і Закону про обчислення та справляння податків (включаючи їх положення, що стосуються отримання та обміну інформацією), повинна поводитись з інформацією і з усіма документами, що відносяться до доходу або об’єкта оподаткування будь-якої особи, як з секретною та конфіденційною, і зобов’язана підписати декларацію з відповідним зобов’язанням у присутності судді. Така інформація і документи не можуть бути передані будь-кому інакше як з метою виконання зазначених законів (а також міжнародних договорів Кіпру, що мають, згідно з Конституцією Республіки Кіпр, пріоритет над внутрішнім законодавством).

Закон про публічні послуги (Public Services Law) встановлює, що «вся інформація, письмова або усна, що стала відомою посадовій особі в рамках виконання своїх обов’язків, є конфіденційною, і її передача будь-якій іншій особі забороняється, за винятком випадків належного виконання посадових обов’язків або прямої вказівки компетентного органу». Всі посадові особи Департаменту внутрішніх доходів (Inland Revenue Department) підписують відповідну декларацію. Порушення вказаного режиму конфіденційності тягне заходи дисциплінарної відповідальності від догани до звільнення.

Закон про адвокатуру (Advocates’ Law) і Кодекс поведінки адвокатів розглядають збереження професійної таємниці як фундаментальне і пріоритетне право і обов’язок, які захищаються судами і будь-якими публічними органами. Адвокати зобов’язані, без обмежень у часі, дотримуватися таємниці конфіденційної інформації та матеріалів, що стали їм відомі у ході професійної діяльності.

Закон про банки (стаття 29 (1)) забороняє всім співробітникам, директорам, менеджерам, керуючим, агентам та іншим особам, які мають доступ до інформації банку, – як протягом їх роботи або професійного співробітництва з банком, так і після їх припинення, – видавати, розголошувати, розкривати або використовувати для власної вигоди інформацію про рахунки будь-якого клієнта банку.

Разом з тим, банківська таємниця не застосовується в наступних випадках:

Висновки

Отже, в даний час Кіпр може надавати (і надає) податкову інформацію за запитами компетентних органів іноземних держав на підставі:

а) укладених Кіпром двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування;

б) Директиви ЄС 2011/16/EU від 15 лютого 2011 р. «Про адміністративне співробітництво в галузі оподаткування»;

Однак, в недалекому майбутньому до зазначеного переліку міжнародно-правових підстав для видачі інформації можуть додатися:

в) Конвенція ОЕСР про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах і Протокол до неї (на сьогоднішній день не ратифіковані Кіпром), і

г) укладені Кіпром двосторонні угоди про обмін податковою інформацією (на сьогоднішній день відсутні).

Яка саме інформація може бути надана? Оскільки угоди про уникнення подвійного оподаткування визначають таку інформацію максимально широко, то це можуть бути практично будь-які дані про кіпрські компанії і їх структуру, дані фінансової звітності; відомості про банківські рахунки компаній і фізичних осіб, а також операції по них, контракти, активи, рухоме і нерухоме майно, що знаходиться у власності тих чи інших осіб.

Зазначені обставини вже не є чимось новим або екстраординарним в сучасних умовах, відображаючи розвиток національного та міжнародно-правового регулювання в галузі протидії ухиленню від сплати податків, і їх слід враховувати при корпоративному та податковому плануванні з використанням компаній Кіпру чи інших юрисдикцій з аналогічними міжнародно-правовими зобов’язаннями.