ОПОДАТКУВАННЯ РОЯЛТІ

З набранням чинності з 1 січня 2015 р. нової редакції ПКУ, значних змін зазнали і платежі за користування об’єктами права інтелектуальної власності. Головним нововведенням є розширення списку платежів, які не вважаються роялті. Це питання ми більш детально висвітлювали в наших новинах від 13.02.2015 року, тому не будемо дублювати вже подану раніше інформацію, а тільки наголосимо, що відтепер кваліфікація платежу як роялті значною мірою залежатиме від правильних формулювань у договорі. Якщо ви отримуєте право використання аудіотреку, який вам передається на диску, то «придбаватися у користування» має саме аудіотрек, а не диск.

Цікавими є також і зміни у порядку оподаткування виплати роялті на користь нерезидентів. Як і раніше, резидент України має право зарахувати собі до витрат суму роялті, сплачену нерезиденту в обсязі не більше 4% доходу з реалізації продукції за даними фінансового року, що передує звітному. Водночас у платника податків з’являється можливість зарахувати до складу витрат всю суму сплаченого роялті, якщо:
• операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються, згідно із правилами трансфертного ціноутворення; або
• операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін, відповідно до правил трансфертного ціноутворення, але без подання звіту.

Тобто, в будь-якому випадку, необхідно буде доводити, що розмір роялті відповідає рівню звичайних цін.